Любов

Десь там, під самим небом. Де хмарочоси поряд із зірками.

Де в грошах та розвагах вже нема потреби.

Існує Бог, закритий хмарами, лісами.

І там, в своєму замку, блукає по кімнатам.

Змініючи маски та халати.

Спостеріга за свтом, чи є новини на Землі?

Чому радіють люди, чи чого вони сумні? Міркує, сидячі у креслі.

А під вікном проходять вже воскреслі.

Його як і раніше звичайно що не помічають.

Щось там святкують, чи просто розмовляють.

Задуми Його збагнуть не намагається ніхто.

Готове вже до осени нове пальто.

Щоб десь у Лондоні чи у Варшаві, ступить ногою, на вже прохолодний гравій.

Постояти десь на середені моста.

Вдивляючись як ліхтарі у вечорі запалюють міста.

Привітно глянуть незнайомці в очі.

І в думках дивуватись тому, що вона хоче.

І знову буде сумувати, що десь вона, Його забула сьогодні пригадати.

Зайде в свою кав,ярню, що на краю світу.

Там завжди раді бачить Його діти.

Порозмовляє із баристой, що пролила каву ненавмисно.

На згадку їй залишить доллар безкорисно.

І сяде в свій кабриолет на декілька хвилин, але залишить знов біля дороги.

Бо розуміє, в когось не витримають ноги.

І зникне із заходом сонця так само як і з,явився.

Чому? Бо був почув, чоловік один молився...

А завтра? Завтра буде знову день і клопоти і радість.

Напевно брудні очі бачать лише гадість.

І непомітно від усіх.

Стоїть червоний роодстер, кращий над усіх.

А в ньому Бог сидить, відпочиває.

До Нього лише Котик заглядає.

Бо всі шукають Господа не там де треба.

Та й не визнають таку потребу