Сідає Сонце за Сінаєм
в підніжжі Божої гори,
і старий біль не засинає,
а розгортає прапори.
Стає надмірно недостатньо
моїй душі питимих душ
і, як знайду одну, розп'яття
скандують хором: "ані руш".
Весь час зерно росте в полові.
Ікона має свій оклад.
І тільки в голої любові
споконвіків один наряд.
Два береги, два незнайомці,
ріка між ними - неборак.
Назустріч призахідне сонце
воліє вирватись навспак.
як запорожець за Дунаєм -
от неприкаяна душа !
Aле ж, як б'ється, як кохає
Одарку, шаблю і лоша.
https://www.youtube.com/watch?v=3XR9AQl9dCg
Садится Солнце за Синаем
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122080901841
Свидетельство о публикации №122080901841
Рецензии