Так, помер. Нині в черзі до суду.
Поряд майже такі ж, як і ти,
вихованці земної облуди,
що брехала про неба світи.
Так, реально нікого не знаю,
але видно, що всі над усе
мріють просто про стежку до раю,
де ангелик їм сік принесе.
Так, знайомитись, певно, не буду,
але що воно є - майбуття?..
Ті ж закопчені страхами люди
без надії на чисте життя.
Так, цій лінії краю не видно,
бо ж мільярди вже вгору пішли,
то ж, напевно, і суду огидно
розплітати їх бруду вузли.
Так, стомився. Та це не важливо.
Врешті, всім в цю безодню зійти,
де Творець від проекту вже сивий
все питає люстерко:
- Хто ти?..
Так
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122080705839
Свидетельство о публикации №122080705839
Рецензии