Лютий місяць в душу плинув,
Дме скорбота серед ночі,
Так болить за Україну
Де я жити дуже хочу...
А сирена серце крає,
То так Ненька наша плаче,
На війні сини вмирають
Та бої ідуть гарячі...
Наші діти жити хочуть,
Втім у них це не питають,
І вони бояться ночі,
Бо в підвалах засинають
І спитає десь маленька:
- Чи то грім катує небо?
- Засинай моя рідненька,
Дітям знать того не треба.
Закінчаться всі ці ночі
Та настане перемога,
Наша Ненька витре очі,
Не лунатиме тривога...
Подолаємо всі муки,
Переможемо навалу
І простерши в небо руки,
Вийдуть діти із підвалу.
Україна вільна буде
І здіймуться наші стяги
Й майоритимуть повсюди,
В знак свободи та звитяги...
Бо жага сильніше страху,
Не здолати нас нікому,
Ми не зіб'ємось зі шляху,
Ми йдемо по нім свідомо.
Sld (6.08.22)
***
© Copyright: Ник Бахмутский, 2022
Свидетельство о публикации №122080701634
Свидетельство о публикации №122080701634
Рецензии