Суспільство - це леза очей,
Симфонії образів,
Сердець мости.
Мов у резервації,
Роками суспільством був ти.
Був каяттям та свободою,
Самотністю був та вродою,
І я, боючись розчинитись, тікала за обрій.
І в серці дистилірована
Ніжна дружба -
Така велична, що на скрижалі
Скидаються її шати.
Я танцювала промовисто й пружно
Саме тоді,
Коли ти просив
Мовчати.
Суспiльство
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122080506298
Свидетельство о публикации №122080506298
Рецензии