3 августа 2022

"І знову плаче Україна, -
Такого красеня не стало..." -
Так починаються "Новини"..,
А тій потворі --мало...мало!

Він хоче пити...пити й пити,
Смоктати кров із України...
Яких нам ще богів молити
І в кожний день, і щохвилини?

Роса щоранку св'ятить трави -
То сльози матері й дитини...
Їх же плюндрує орк з орави -
З давно не братньої чужини.

... Пологівчани мої рідні!
Як ТАМ вам важко - серцем чую.
Нема зв'язку...І цим ми бідні...
Я по степах до вас мандрую!

Пости минаю білим птахом,
Біжу...ось-ось і Гуляйполе!
Проскочу бій чи стану прахом?
А будь, що буде ... То є доля!

Перетинаю той рубіж... Знесила
Взяла таки свої верхи -
Упала...вже на землю милу,
То де й поділися страхи!

Над головою, вздовж дороги,
Стрімкоголосо виють в небі
Ракети-змії...до порогів -
Вбивати місто -- "п" так треба...

Та він не відає, не знає,
Як партизанить люд довкола,
Без їжі й світла потерпає,
Але не здасть він Гуляйполе!

... Я йду вже далі... Там - Пологи,
Де окупанти бешкетують.
Душа пірнула в п'яти-ноги -
Серед розвалля хтось існує?

 Аж ось колодязь біля двору,
Стоять старенькі, черги ждуть.
Це ті, що втратили   опору,
Нещасні, зморені...це жуть...

Дали мені води попити,
Я сіла прямо на траву.
Щаслива буду поряд жити -
Це я від цього вже реву...

(Дніпро-- Гуляйполе -- Пологи)