Сім'я приїхала з Донбасу
В Дніпро квітучий ще весною.
З облич зійшли війни гримаси,
Серця наповнились покоєм.
Коли я з ними говорила,
То відчувала біль і смуток -
Війна підрізала їм крила,
А душі кинула в закуток...
Ми зустрічаємось частіше,
Єднає біженців нас доля,
Бо не блакитне небо лише
Було над нами й краєм поля...
Хоч відстань тут дими гальмує
І кольорові барви сяють,
Та ворог день і ніч лютує,
Серця людей тим страхом крає.
Чи скоро прийде переможний
Світанок літній, чи ... осінній?
Коли позаду дні тривожні
Навік потонуть в білій піні?
Не всі повернуться додому,
Де вщент розтрощена оселя...
Душа спочине, скине втому.
Дай, Боже, МИРУ і веселля!
28 июля 2022
© Copyright: Галина Максимова 6, 2022
Свидетельство о публикации №122080406415
Свидетельство о публикации №122080406415
Рецензии