Фундамент, звісно, справа давня.
Аж ось, забаром і стиха,
Надходить черга фарбування,
Етап останнього штриха.
Колор розбовтано з левкасом,
Якраз бідонів вийшло два -
Повинно вистачить з запасом -
Лишилось власне фарбувать.
Та "на суху" ж робити важко,
Хоч можуть і налить ондо.
Були би гроші - буде й пляшка.
А що як продамо бідон?
Одного стане, може статься,
А як не стане, то дарма -
Мордяку вимажем коняці,
Мовляв, повижрала сама…
Коли є план і зиск удалий,
Тоді й зі втіленням гаразд.
А те, що фарби нам не стало
На дві поверхні, - не до нас!
Отож-то бісову коняку
І матюкає виконроб:
"А щоб тобі зліпило сраку
Тією фарбою! А щоб
Тебе побила вража сила
На тому тижні ще тоді,
Як цегли, курва, уточила
В єдину пельку весь піддін!"
А конi таки виннi
© Copyright: Витко Сторч, 2022
Свидетельство о публикации №122080403922
Свидетельство о публикации №122080403922
Рецензии