Осінь вже розчиняє фарби
у сонці серпня.
Серце осені жде примару –
і в мріях терпне.
За дорогою ліс – не жовтий,
та й не зелений.
Квіт космеї від сну оговтав
і став пісенний.
Крізь вікно вітерець навіяв –
серпневий ранок...
Ледь помітно здригнулись вії –
ще спи, кохана...
Осiнь вже розчиняe фарби у сонцi серпня
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122080402950
Свидетельство о публикации №122080402950
Рецензии