Ні вдень, ні вночі не вщухає сирена,
Лунає за обрій крізь морок димів.
Й чекає країна моя несмиренна,
Щоб діти кохані вернулись домів.
А діти далеко, в родовищі грому,
Де небо палає, кривавиться степ,
Де спалахи стигнуть, мов сонячні ґрона,
Й реве та вирує смертельний вертеп.
І в кожного в серці рішучість зориться,
У кожному м'язі надсила гуде.
І серце надійно закуте у крицю
Любові та віри всіх тих, хто їх жде.
Снаги надає, невразливості, духу —
Упевненість в правді й надійних тилах,
Бо можна і страх подолать, і розруху,
Якщо є до кого повзти по тілах.
Вже безліч життів не вщухає сирена
В далекому місті за шаром димів,
Де мати чекає і жде наречена
З твердим сподіванням, без ною даремного,
Що їхні кохані вернуться домів.
1.08.22
Тi хто ждуть
© Copyright: Серез, 2022
Свидетельство о публикации №122080302423
Свидетельство о публикации №122080302423
Рецензии
