Чужина огортає смутком,
Накриває жахом,
Не стає притулком,
Тимчасовим дахом.
Чужина не тішить, не колихає,
Красотами не відволікає.
Сонцем не гріє,
Дощем не омиває.
У чужині чужинці
Живуть інакше:
Піддіють оцінці,
Повчають завше.
У чужині чужинці
Не чують серцем,
Що я тут у клітці
Живу мерце*м...
На чужинi
© Copyright: Елизавета Катрич, 2022
Свидетельство о публикации №122080205910
Свидетельство о публикации №122080205910
Рецензии