Лiроепiчний кулiш

Сидимо ми коло ватри,
А довкіл стовбичить ліс -
Заходились готувати
З підчеревиной куліш.
Мох цератою накритий.
Цибулини, огірки.
Вистигає оковита
В холодильнику ріки.

Перш ніж відлетіти в вирій
Наші очі дим дере.
Доліта нявчання ліри
Звідкилясь із-за дерев.
Йди-но, лірнику, до гурту -
Та й бувальщину озвуч!
Як копали давні Укри
Чорне море голіруч.

Як сходились будувати
З попідручного лайна
Із Говерлою Карпати,
Щоб стояли, мов стіна.
Як, позбавившись навали,
Десь у Крейду чи Тріас
Еволюційонували
З динозаврячих ковбас.

Як від них із переляку
Дременули навтьоки
Волохаті слоненяки
Й шаблеіклі кошаки.
Щоб лунав по-понад лісом
Спів завзяття і пихи б -
Це ж не реп якийсь, до біса,
Чи ж то хоп, до біса, хип!

Шкода, до середньовіччя
Дочекаємось не всі,
Бо поснем, заливши вічі,
Ще у первісні часи
На цераті у салаті
З розкуйовджених думок…
А куліш смаку не втратить.
Проспимося - поїмо!

13 квітня 2022 р.