Смертельні йдуть дощі рясні,
Ракетний визг нутро шматує.
На Конці плач і на Десні,
Це вже не лютий так лютує!
Це дві сестри руйнують третю,
Вбивають смілу, непокірну.
Один божок всім розум вертить...
Кляну тебе! Котись у прірву!
...Коли сидиш у темноті
Ще й без зв'язку і без води,
То розумієш, ми не ті,
Щоб тому звіру догодить!
...Пройде ще час, а ворожнеча
Нам довго дасться ще взнаки.
Замість любові...порожнеча
До тих сестер ще на віки...
27 февраля 2022
© Copyright: Галина Максимова 6, 2022
Свидетельство о публикации №122080101920
Свидетельство о публикации №122080101920
Рецензии