Вінок свій білий одягла ромашка
І гордовито глянула на світ
Відкрите небо , невгамовна пташка
Та інших квітів гарний буйно цвіт
Поволі горизонтом милувалась
Який цнотливо поле цілував
Росою вранішньою умивалась
Всміхалася дощу , що обливав
Здригнулась несподівано ромашка
Немов почула здалеку грозу
Сполохано злетіла вгору пташка
Хотіла роздивитись , що внизу
І білосніжна голова схилилась
Від страху , болю , що затамувавсь
По пелюстках сльоза гірка скотилась
Мов гіркоту полин їй придавав
Та відірвавши погляд свій пониклий
Від стомленої грозами землі
Цим поглядом , беззвучним криком
Застерегла від злету журавлів.
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2022
Свидетельство о публикации №122073104720
Свидетельство о публикации №122073104720
Рецензии