Дасть Бог побачу

Як же давно не була я в Решнівці,
На цій горі, де золоті хрести!
Я згадую частенько як колись
Там дзвоном зазивали до молитв.
Там пахло ладаном і віскові свічки
В іконах свій висвічували блик.
Там вишитий біленький рушничок
у церкві під іконою стелився:
То мама моя була мастериця
І пам`ять залишила свою тут,
І ще донині мамин в церкві дух
На рушничкові тому залишився.

Я так давно не була у селі,
А там знайоме все мені з дитинства:
Беріг села де бив святий струмок,
Водичка в ньому кришталево-чиста
Бруяла , навіть влітку, холодком,
Там річка,Тихохвилька, по підніж
З струмочків вибігала, наче змійка.
Поміж хатами, поміж старих лип,
Шептала колискову пісню дітям,
Як відродилось селище сторіч
І звідки той струмочок зародився.

Там самі найчарівніші пісні
Співали за весільними столами!
І все життя вони звучать мені
Чаруючими серце голосами.
Нема нічого, щоб зрівняти з тим:
Бо люди ті, з господніми дарами,
Знали про хлів, худобу, землю, труд,
І гнулися під тяжкими ряднами,
І в полі заробляли на їду -
Піснями солов'їними співали.

Дасть Бог, на землю ту я ще ступлю ногами:
Ніжно погладжу мамин рушничок,
Зустріну, може вдасться, ще когось,
С ким в школу йшли дорогами-стежками,
С ким танцювали, бігали в кіно,
С ким радились і бились дітлахами,
Цукерками ділилися на двох...
Та з рідними, що зналися родами
І з тими кого єднає погост
На цвинтарі єдиними хрестами...

Дасть Бог побачу всіх.
Дасть Бог. Дасть Бог.

29.07.2022
Нина Степанова