Диссонанс Сердець
На двадцять більше - мав Поет.
Він був розумний, впертий пан…
Вона не менше, ні на гран!
Була розлука, наче ніж...
Але разом було - ще гірш!
Напівкоханці й вороги,
вони кохали, як могли…
Але що б день їм не вгатив -
ніч вибухала, як тротил,
сінхронізуючи їх герць
єдиним ритмом двох сердець,
і почуттями у серцях
їх примиряла по ночах…
Зоря не раз, не два зійшла...
Вона, звичайно же, пішла...
Здавалось їй: будь-хто Поет...
І кожний мачо - це естет…
Напівкоханці й вороги,
Вони інакше не змогли.
І злитися в один порив
не дав розмах могутніх крил…
Чуття з роками - раритет…
Нема її… Пішов Поет...
Тих днів розвіяний десь прах…
Та їх Любов живе в віршах.
Свидетельство о публикации №122072905877