Перегорни. Минулого сторінка
не стане нині ліками. Із слів
ти десь в душі сплетеш собі хмаринку
для неба занепалих. Серця спів
прийми лише кантатами про Б-га,
якому все недобре. Світло зір
обмеж своїм невидимим порогом
у дім, де смерть - природнього відбір.
Торкнись забутих вічності печалів,
відбитих на бабусинім кришталі,
що вже роки рокенні не згаса,
і, врешті решт, забудься на хвилинку,
відчувши стовп повітря, мов пір’їнку,
на тому, хто тримає небеса…
***
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122072901961
Свидетельство о публикации №122072901961
Рецензии
