Скільки ніжки за день відтопають!
Оченята скільки надивляться!
Спить дочка наша, мамина копія,
Добрий гномик наш, диво дивнеє.
Чи ж не диво, коли подвоїшся?
Як на себе малого дивишся,
І дитинство твоє повторюється
Світлих днів золотою зливою.
На дочку я дивлюсь схвильовано,
І на думку прийшло мені,
Що частина мене закодована
Причаїлась, принишкла в ній,
Щоб колись чародійним ранком
Ненароком звільнитись від сну,
Обернутися внуком чи правнуком,
Стріти другу мою весну.
Ми безсмертя завдячуєм дітям.
В них в майбутньому жити нам.
Та ще вірш цей, можливо, дійде,
Як та грамота бересстяна,
Щоб крізь роки, ламаючи рими
Об граніт небуття в боротбі,
Крикнуть гучно нащадкові милому:
"Добрий день! Я живу! Я в тобі!"
2013
Бlля колиски
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122072805172
Свидетельство о публикации №122072805172
Рецензии