Н.Бидненко
Я боялась цього і чекала…
Цей твій крок – його зважив чи ні?
Тільки кисню чомусь стало мало
І раптово стемніло в вікні.
Лиш гойдалися віти кленови
І тихенько раділи за нас.
Ми пірнали у хвилі любові,
У собі зупиняючи час.
А вуста, ще колись недосяжні,
Щедро так дарували тепло.
Ми застигли в досягненні прагнень,
А життя собі далі текло.
***
Я боялась этого и ждала...
Этот шаг свой ты взвесил иль нет?
Кислорода опять маловато
И внезапно стемнело в окне.
Лишь качались ветки на клёне
И тихонько гордились за нас.
Мы ныряли в волны любови,
В себе останавливая час.
А уста, что были недосягаемые,
Щедро так отдавали тепло.
Мы застыли в достижении цели,
А река жизни дальше текла.
Я боялась
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122072706766
Свидетельство о публикации №122072706766
Рецензии