Торішня тиша
Вечір лагідний колише
Вишні дзвони, Божий спів,
Тільки музика і тиша
Пригортаються до слів.
Місяць зіроньку колише,
А вона все не засне.
І встає в душі колишнє,
Дивне, ясне, розписне.
Випливає стародавнє
Серед безлічі дарів.
Час невтомний, як гойдання
Хлібних хвиль володарів,
Що до вольниці волали,
Січ скликали звідусіль
Й до осель везли волами
Зі століть здобуту сіль.
А тепер невтішна вишня
Біля хати у садку
Тишу нянькає торішню,
Наче ляльку у візку…
Перехрестить вибух ляльку,
А за нею немовля.
Сад не тямить з переляку,
Де вугілля, де гілля…
Пливе тиша, наче кача,
В небесах підбита вліт,
Молитовна і гаряча,
Як Тарасів заповіт.
Тиша
© Copyright: Ирина Юрчук, 2022
Свидетельство о публикации №122072607084
Свидетельство о публикации №122072607084
Рецензии