Усе уже колись було...
І поцілунок у чоло.
І тихе: "Прощавай'.
І в мить прощання вітер злий.
На грудях срібний хрест малий.
І скон: "Не забувай".
І тихий сон, і тихий спів.
І день, що вдався лиш напів.
І небо без зірок.
Вродливі без імен жінки.
Тепло дитячої руки.
І хмара без дірок.
І дивний вечір без мети.
І втомою щаслива ти.
І місто без вогнів.
І я, замріяний, смішний,
твоєю втомою хмільний,
і хороше мені...
Усе уже колись було...
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122072603172
Свидетельство о публикации №122072603172
Рецензии