до Ольжиного дня

Колискова воєнного часу

до Ольжиного дня

Ой ти краля, ляля, лялечко,
мого пана панна, панночка,
доня моя, Оля, Олечко,
ти не спи, дивись в віконечко.

Бачиш - темрява дочасная,
зачорніла світ нещасная,
зникли зіроньки за пасткою,
князя-місяца нема.

Ще не спати тобі, ясочко,
дочекатися, русявочко.
Повернеться скоро таточко,
свято буде недарма.

Ти не спи, не спи, невтішная,
бути вітру ще горішньому,
ой, летить до нас страховище,
і дзвонить дзвонар - у сховище.;

Незабаром, незабаром,
розжене твій тато хмари,
відіб'є наш пан навалу,
відіспімося до дзусь.

Б'є дзвіночок на дзвіниці,
ця тривога не марниця,
зволікати не годиться.
- Не боїшся ? - Не боюсь.

Ой ти доля, Оля, Олечко,
моє серце, моє сонечко.
Вже приспала тьма ворожая
вже тривога відійшла.

Вже ти скучила за казками
із щасливими розв'язками,
там де зорі ваблять ласками
чумаченьків край села.

Ось і місяць - князь над зорями,
ось рілля стоїть розорана,
Доля вольниці не здолана.
Воля дужча ніж тюрма.

Спи, моя хороша, ясочка,
ангелочок, ангеляточко.
Повернувся інший таточко.
Князя нашого нема.