Ніч... Ходила ніч на дворі,
Й ховала страх кривавої війни,
Палали зорі, безмежні зорі,
На Вкраїні по весні.
Ай не зорі, то все люди,
То їх душі, блискучі душі,
А в сирій землі їх трупи
Почивають від ворожої люті.
Ой ти ж небо, чорне небо,
Де твій Бог, де влада твоя?
Чи так війна вгорі там треба,
Людське горе, і душа моя?
А милі діти? Діти… невинні діти!
Ворогу в пеклі горіти!
Ворогу в пеклі, а дітям не прожити…
Їм на могилки журбу та квіти.
Ворожі ракети, безпощадні ракети,
Смертельні сонети свистять угорі.
Пишуть про смерть нині поети
Поки в підвалах горять ліхтарі.
Пишуть про смерть нині поети
Згадуючи добрі, мирні будні,
Літають в небі хижі комети
Розріджуючи віру в майбутнє.
Ой ти ж небо
© Copyright: Александр Стихартский, 2022
Свидетельство о публикации №122072300094
Свидетельство о публикации №122072300094
Рецензии