Дочка сп`ялась на ніжки.
Очам не вірю - йде.
Хапається за ліжко
І допомоги жде.
Ще метр чи два здолати їй,
А то далека путь.
До матері, до матері
Невміло ніжки йдуть.
Колись так обережно,
Поближче до землі,
До бережка, до бережка
Тулились кораблі.
З захопленням і острахом
Вглядався капітан
В ту даль, де дихав осторонь
І вабив океан.
Дочка моя всміхається,
Нащупуючи твердь.
Як палуба, хитається
Підлога. Раптом - верть!
Кораблик перекинуло:
Штовхнула хвиля в бік.
На килимі, на килимі
Лежить мій мандрівник.
2о13
Мандрiвник
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122072305517
Свидетельство о публикации №122072305517
Рецензии