Згадати все - і не пробачити нічого.
Коли "свої" нещадно б'ють словами,
Долаючи усі перестороги,
Зривають черговий життя екзамен...
Я розумію, світ - це вир ілюзій,
Тоді й Дніпро старий здається Гангом,
Монада замовляє all inclusive,
А ритм життя - то сальса, то знов танго.
Я розумію, Ваші юні очі
Так прагнуть недосяжних ідеалів,
Що знов і знов сентенції куйовджать,
А потім виганяють на вокзали
Тих лекторів, що щиро вірять в єдність,
І з викладання ліплять то репризу,
То, Біфроста прийнявши окоємність,
Складають призму світла до валізи...
Життя складніш за наукові тези
Та гармонійні саги монографій,
І сміливіший за усі аскези
Ваш юний погляд - синь олеографій.
* Студентові одного з київських вишів
на згадку
Згадати все
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122072304917
Свидетельство о публикации №122072304917
Рецензии