Зі сатаною кровні браття
На роздуми часу не гають.
Вони не кажуть – вивергають
Слова потворні, мов прокляття.
Вони не мучаться сумлінням,
Бо його зроду і не мали.
В них і насіння, і коріння
Жило від шкоди до навали.
Дияволу продавших боже
Біс на рогах не довго носить.
Тут буде винищений кожен,
Хто зазіхав на наш чорнозем.
З них кожен мрець, потугам попри,
Бо наша сила все міцніше.
Нема такої в світі ніші,
Де врятувався б цей непотреб.
Тепер нам не до перемовин.
Вони ні на що вже не гожі.
Коли Дніпро вже крові повен,
Пощади не проси, вороже…
Тепер забийся в кут і бійся.
Бо ми йдемо. Тремти і нишкни.
Бо вищі янголи за бісів,
Бо правда кривди голосніша.
Бо кожній жінці у хатинці
Жалоба забілила скроні
По тим небесним піхотинцям
Що зупинили вас беззбройні.
Ворожба
© Copyright: Ирина Юрчук, 2022
Свидетельство о публикации №122072304634
Свидетельство о публикации №122072304634
Рецензии