Мандри мiстом Лева

23/07/2017
Мандрую містом Лева. Взагалі дуже люблю таку повільну медитацію-заглиблення у місто. Відсутність думок дає можливість зануритися у відчуття моменту. Неупереджено. Без очікування. Без планів. Несамовита свобода. Припинок посередині висновків та вибору. Довіра цілковита і безпосереднья.

Про щось він шепоче мені.
Нагадує чи промовляє.
Чи згадую щось чи гадаю
На кавових змістах малих.
Блукаю. Вбираю життя,
Немов красномовне намисто.
І сонце таке променисте.
І чисті такі почуття.
І скрізь різномовний потік
Людей перехожих, обставин,
Мені відкривається правда
Про справжність сторінок-століть.
Сиджу або йду - все одне.
Триває мовчання пізнання.
Чи втрата прийде, чи надбання.
Сприйматиму щиро момент.

Місто, в якому час зупиняється. В якому минуле обіймається з майбутнім, танцюючи дивний мадригал. Де можна заплутати у вуличках і заплутатись у змістах. Місто балачок про старовину  і теперішнє. Місто людей, які вірять тобі і намагаються захистити і допомогти. Навіть якщо ти просто питаєш: на якій зупинці тобі вийти? І тобі навздогін бажають щоб янгол-хоронитель боронив. Місто запитаннь і одкровень. Львів, невже ми з тобою порозумілися?

Покохатися зі Львовом.
Втратити свідому цноту.
Перевтілитися в каву.
В гіркоті своїй блукати.