Того року
Нічого не горіло,
І носила земля осяйнії шати.
Небо підносилось
Знову на крилах,
Зозулі заходились кувати.
Усі незгоди проходили повз людей,
Були повними врожаю угіддя й поля.
Серця були сповнені світла ідей,
І на кожного свій формуляр
Мали мойри.
Сяяли зорі.
Буяли квіти.
Того року
Люди забули, як брехати
Й навчились любити.
Того року
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122072206689
Свидетельство о публикации №122072206689
Рецензии