Сказала циганка правду
У віщу, мабу'ть, годину,
Що поля чужого ягоду
Візьму я собі дружину.
Казала, а я сміявся,
Бо віри не йняв, а нині,
Неначе київський князь, я
Одружуюсь на грекині.
Княгине моя, грекине,
Ромейко моя благовірна,
Чи довго поруч пролинемо?
Чи щедро нам мойри відміряли?
Нам хороше наодинці,
Віч-на-віч, так близько-близько,
Гречанці та українцю
"Любєзьнічать" по-російськи.
А зорями небо розквітне,
А ніч затемніє сповна,
І ми заговоримо рідними,
Такими різними мовами.
Мов князь і вродлива чарівно
Царівна з Царграда, щебечемо
Про нашу любов - солов`їною
Моєю й твоєю лелечою.
Чудові в нас мови, золотко,
Нічні щебетушки-чаклунки.
Взаємно даруймо їх, солодко
Вивчаючи між поцілунками.
2013
Моjiй нареченiй
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122072206055
Свидетельство о публикации №122072206055
Рецензии