Микола Тихонов Гуливер гра у карти

В очах Гулівера азарту нагар,
Коньяку та сигар фіолетові пута, –
У ручки затиснув коллекцию карт,
Навпроти сидять ліліпути.
 
Поки банкомет ощиряє  свій  зів
З крапленой колодою схожий,
Вершковіі люди, манжети надів,
Із банку крадуть дрібні гроши.
 
Заздрість коле їх попереки,   
Але щастям Гулівер увінчАний –
В кишені, зачіски пом'явши, оре там
Десяток молОдиць вигрАних.
                Що з ними діяти, якщо у кожной
Тіло – як пуха розквІт,
У виграній  ж хаті кімната неможна
Така, щоб укинуть чобіт?

Тут щастя з колоди знімає кулак,
І синім стає Гуліверове личко;
Лакеї у келих качають коньяк,
На ліфтах лакеї здіймають індичок.
 
Досадой наповнивши жили круто,
Він - гордий- лає всіх як не можна.
А а хата назад  відбіга ліліпутам,
Від жінок кишеня порожня.
 
Тоді, осатанівши від винних краплинок,
Їздувши азарту ліловий нагар,
Встає він, заносячи в небо зашийок,
«Ізнову ошукали, дрібна же ви твар !»

Плюючи на стіл, де похмуро юрмляться
Дурних  дрібноногів  землі шулера,
Крокнувши повз місто, іде він хитатся,
Щоб завтра ізнову усе їм  програть.