Кровоточить наша рідна Україна,
Як ти живеш моя мила земля?
Пам'ятаю я твої зелені рівнини,
Твої вечора,річки та поля.
Ї не існує більше наше місто,
Птахів не чути, гомену дітей
Лишилось тут мое дитинство
Роки щасливой юності моей.
Нєма більше дитячого садка,
Навіть немає більше дверей?
Не видно там ніякого гуртка
Він засланий сльозами дітей.
Може сховався гучний сміх,
Або він полетів у далечинь?
Нажаль він затриматися не встиг,
Впала на нього ворожа тінь.
Немов настало темно-сіре літо,
Що трапилось з тобою земля?
На могилі Тичини в'януть квіти
Та Шевченко бачить звідтіля...
21.07.2022
Фото из интернета(город Харьков)
Кровоточить наша...
© Copyright: Валерия Петри, 2022
Свидетельство о публикации №122072105109
Свидетельство о публикации №122072105109
Рецензии