Кохання

       В безоднях згинув лютий Змій...
       Завмерли всі сторонні звуки...
       І я, нарешті, Боже мій,
       В липневих снах на лезі злуки

       З Тобою! О, тривай же, мить!..
       Прокинусь - цілувать ікону
       І знову лагідно молить:
       Якби ж не нарізно - до скону!?

       Якби ж без Божого керма
       Не сіпатись в життєвім колі?
       Якби ж вікую недарма
       В розпеченій гріхами долі?

       Палахкотить, немов в останнє,
       Моє до Господа кохання...

                Перевод - Соловей Заочник


    В ущелья канул злобный Змей!
и замерли осколки звуков,
О, Боже, я могу посметь
в июльских снах минуть разлуку

с Тобою! Длись же этот миг!..
Проснусь, чтоб целовать икону
за то, что смерч любви настиг:
быть вместе нам до смерти стона!?

Вот если б без Твоей руки
мне не метаться в круге жизни!
И если бы не жгли грехи
судьбу в напрасной укоризне!

Пылая, закипает кровь,
как к Господу моя любовь...