Хто торкається квітів, коли навіть вітру нема?
Звідки цей ніжний рух, для якого не видно причини?
Я ж не марив, не спав, не торкався хмільної чарчини,
щоб червоная квітка гойдалась по собі сама.
Щоб гойдались всі квіти, без винятку, всіх кольорів.
Щоб гойдались без вітру рожеві і жовті, всі квіти.
Що за вітер такий, обережний, невидимий вітер,
що торкатися квітів невидимим подихом смів?
Є в природі невидима сила. Вона не одна.
Є в природи чимало невидимих сил, непомітних.
Це вони – всемогутні, нечутні – торкаються квітів,
непідвладні ні звичним законам, ні міркам ума.
І гойдаються квіти, немов заколисує хтось...
Ми так просто на вітер зважаємо, вітер не винен.
Вітер сам і не знає, у чому є справжня причина,
що гойдаються квіти, а в серці гойдається млость...
Хто торкаeться квiтiв, коли навiть вiтру нема?
© Copyright: Миклош Форма, 2022
Свидетельство о публикации №122072003378
Свидетельство о публикации №122072003378
Рецензии