Тече струмок… Напевно, з Синевіра…
І я застряг тут ніби у корчмі,
де мі плеска на дно горілки віра
у те, що день приховує в пітьмі…
Смереки ждуть… Птахи кружляють в небі…
Кохана з сином в хатці десь за крок…
А я, дундук, все світ шукаю в вебі,
що на мені давно поставив “block”…
Смиренна тиша дух повітря точить
і свій привіт наверх передава,
бо хтось когось на хвильку, та захоче
перетворить в римовані слова
про те, що все, дозволене нам, - сіре,
як ті місця, де серце вже не б’є…
А тут - струмок… Напевно, з Синевіра,
що все чекав на щастячко моє…
Спокiй
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122071903462
Свидетельство о публикации №122071903462
Рецензии