“Ведмідь” - був його позивний...
Я навіть його особисто не знала,
Та навіть не встигла дізнатись який,
А його сьогодні - не стало…
А кращій друзяка його та мій,
Сам тільки приходив до тями,
А зараз від болю глухий та німий,
Бо біль роздирає кігтями.
І ніяк я розрадити його не зможу
Та ніяк не вгамую той біль,
Бо сама проходила цю кару Божу,
Розумію я ту божевіль.
І мені болить за нашого “Флокі” -
Як же він за “Ведмедя” молився...
А тепер безпорадний, сумний, одинокий,
У скорботі над ним схилився.
І не можна словами той біль передати,
Та не можна його розділити -
Тільки будемо ЇХ завжди пам’ятати,
Й назавжди в нас буде боліти.
Ми втрачаємо друзів, коханих, синів,
Відриваємо від серця шмаття,
Навіть наших доньок, сестер, матерів…
- НЕ СПОКУТУВАТИ ВАМ ЗА ЖИТТЯ!!!
18.07.2022 (Київ, 20:50)
Ведмiдь
© Copyright: Душа-А, 2022
Свидетельство о публикации №122071806955
Свидетельство о публикации №122071806955
Рецензии