Лице заміжньої спокіййне,
У щасті стримано ясне.
Вогонь приховано надійно,
Вгамовано другим вогнем.
На неї зиркну й сторопівши
Відводжу очі, наче в гріх
Впаду. За всі заслони ширша
Її обручка - оберіг.
Лице розлученої в горі
Вражає тим гостріш мене,
Коли з отим закритим поряд,
Як блискавиця, промайне.
Його гарячі сльози вмили
Й пекельний висушив вогонь.
Більш виразистим і вразливо
Відкритим біль зробив його.
Погляне - серце стрепенеться:
Чи не приречення мені?
Палає кинута фортеця.
Волає кожен камінь в ній!
2013
Спостереження нежонатого
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122071805578
Свидетельство о публикации №122071805578
Рецензии