Марго, тебе я задолжала2 Из М. Метелецкой
Вот и я возвратилась
Домой, где очаг мой родной.
Здесь всё так, как всегда, лишь горчит привкус ковидных улиц…
Кто болел в пандемию, а кто умер этой зимой…
Кто же вирус пустил на людей? Злой колдун иль безумец!?
От дождя на стекле –
Словно слёзы погасших надежд…
И не молятся люди, и отклик не ждут понапрасну…
Будь хоть дождику рад, что не в пору зимою, но свеж.
И неси позитив, Каю лёд растопи в век ненастный…
Ну, так будем любить мы!
И зверю сломаем хребет
Всепрощением и послушаньем Заветам отныне!
Обратимся всем сердцем, Спаситель мой, нежно к Тебе,
Чтоб помиловал, грешных, чтоб мы не пропали в пучине!..
27.01.2022
Маргарита Метелецкая
Щоб помилував
http://stihi.ru/2022/01/26/5761
Ось і я повернулась
До отчого дому тепер -
Тут, як завше усе, лиш гірчить присмак ковідних вулиць...
Хто хворів в пандемію, а хто у цю зиму - помер...
Хто ж той вірус на людство пустив? Злий чаклун чи безумець!?
На задощенім склі -
Наче сльози погаслих надій...
І ніхто вже не молиться, відгук уже не чекає...
Хоч січневому дощику - щиро й відважно радій
І неси позитив, і розтоплюй льодинку у Кая...
Нумо, будем кохати!
Зламаємо Змію хребет
І всепрощенням, і виконанням Завітів Господніх!
Так прохатимем серцем, Спасителю, ніжно Тебе,
Щоб помилував, грішних, щоб нам не сконати в безодні!..
Смотрю...
«А, может, то был сон, тот целый бал, твой пал
огней! Софитов! Залов полных,
что нёс тебя сквозь них аккордов вал…»
Оксана Забужко
Смотрю я на пустую оболочку
Того, что было тёплым и живым –
Жизнь завела меня в глухую точку –
Надзор оставил, видно, Херувим,
Покинув душу без охраны верной –
Знать, надоел ему мой жалкий стыд?
Сошлись все звёзды с картами, наверно –
Бурлит моя судьба, как меж корид?
Прийти в себя я делаю попытки,
Одолевает грусть-печаль меня.
Очам моим, пытливым малахитам
Мешает серость будничного дня.
Не дай, Господь, тоски пренебрежения,
Оставь отраду верного служения
Тебе!..
Маргарита Метелецкая
Дивлюся...
http://stihi.ru/2022/01/20/4748
"А, може, то був сон - той цілий бал, той пал
світел! суфітів! залів чорнозівих,
що ніс тебе крізь них музичний вал..."
Оксана Забужко
Дивлюся на порожню шкаралущу
Того, що було теплим і живим -
Мене життя завело в дику пущу -
Покинув нагляд, певно, Херувим,
Лишивши душу без довіри й варти -
Чи сором мій принизливий набрид?
Чи змовилися і зірки, і карти -
Вирує доля, як серед корид?
Оговтатись силкуюсь, зрозуміти -
Журюсь дієво у покорі дня -
Очей моїх питливих малахіти
Буденна сірість знову зупиня...
Не дай же, Боже, суму збайдужіння,
А лиш моління й ревного служіння
Тобі!..
Свидетельство о публикации №122071805479
Прекрасно, Римм, прекрасно!
Ал Еф 22.07.2022 20:15 Заявить о нарушении