Мій час на цій землі неспинно проминає,
А я не знаю, чи залишу щось собі.
Кохаю та гадаю, що кохає,
Але сказати точно, чи це назавжди...
Мій любий, мій коханий ще не знає,
А я несу тягар провини на собі.
Це дивне відчуття, що кожній миті в серці грає:
Його лиш точно я візьму до крапельки в землі.
Коли ці руки нiжно мої руки гріють.
А теплий погляд зупинився на очах,
Менi здається, чи усе з-під ніг і справді лине...
Нічого в свiтi не лишається тоді, крім нас.
Цілунок з ним лиш незабутній
I враження таке, що відблиск почуття.
Тоді всі сумніви мої безслідно гинуть.
Вiн мiй... i це кохання iз початком, без кінця.
То почуття я заберу з собою всюди,
Куди б мене не кинув цей суворий світ.
«Можливо, це не вiрно»- скажуть зорі.
«Мені однаково. Хай, потім помилкою стане, зараз - ні!».
2010 год
Только это чувство на украинском
© Copyright: Токарева Анастасия, 2022
Свидетельство о публикации №122071805464
Свидетельство о публикации №122071805464
Рецензии