Я

Я бранець Долі та бажань,
що в черепній живе коробці,
пізнавший таїнство кохань,
чий вік безглуздо закороткий...

Хто увязнив мене сюди
під водним знаком Зодіака?
І Звідки я? Іду куди? -
це таємниця Герострата...

Я - Думка, що в собі живе
і каганцем в пітьмі палає,
а все, що ззовні в світі є -
те, що я в думках уявляю…

Я - Океан, що без річок,
мілию, тану, щогодинно…
Самотнє полум’я свічок…
Забута в космосі людина…

Я - Звук, хочу себе вплести
в акорд, божественний для слуху,
щоб в ступінь нову увійти
і в фокус вогненний звести
безмежну міць і  силу Духу!

Щоб скрізь паркани заборон,
забувши Долі волю люту,
спаливши Рим, як той Нерон,
торкнутись краю Абсолюту…

Я маю безліч: запитань:
Хто я такий? Чого живу я?
Та заслабкий світ осіянь,
який зірки до нас прямують
крізь їх мільярди вікувань
для тих, кого вже не існує…

Так летимо ми на свічки
вогонь метеликом ковтнути…

Зірки так падають в ночі,
щоб Світ земний цей осягнути...

Так почуття, всього рушій
тих, хто горить, а тіло тане,
досягнуть до чиїсь душі...
І лід її навік розтане...

Як строки, зараз що зайшли,
луною грімнуть наостаннє…