Була повня...
Мені наснився сон,
Я писала тобі листа...
Щоби ти повернувся, щоб ти прийшов...
Щоб закінчилась нескінченна ніч,
І день, що на інший так схожий,
Я наче блукаю по колу...як уві сні...
Я наче сліпий перехожий,
Я ходжу крізь...
Людей,думки,машини,
Двері, вікна, стелі,
Кольорові вітрини.
Я ходжу крізь...
Крізь життя,
І чужі таємниці,
Сповнені жаху та лиха,
Як я боюсь...в них залишитись,
Так і не вийти на світло...
Як я боюсь...
Не маю слів...
Хотіла б лишитись тут.
У світі, без снів...
Але поруч лише тиша,
Кімната, ліжко,моі вірші...
Так хочеться лишитись з тими,
Без слів: моє, моя, маю...
Кому просто сказати:"Віриш?"
У відповідь чути: "Знаю..."
Чути у вiдповiдь
© Copyright: Татьяна Временная, 2022
Свидетельство о публикации №122071600011
Свидетельство о публикации №122071600011
Рецензии