Під ранок, заморений,
Зневірений, я засинаю,
Й до мене ти горнешся,
В обійми мої заринаєш.
О ніжна моя!
Знов моя! Чи надовго? Не знаю,
Що в ліжку лиш я
Та подушка, і сон поміж нами.
А ранок буяє,
Здригнувшись, сміється будильник,
І там,де була ти,
Нікого - лиш дійсність всесильна.
Буденність і простість.
Вода в умивальнику. Миюсь.
Як дерево бростями,
Сонцю відкриюсь, і з милом
Все змиється, знищеться вщент,
Що мене обмануло.
Віднині
В пустині
Хай сниться дощем
Саксаулу.
2о13
Саксаул
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122071504640
Свидетельство о публикации №122071504640
Рецензии