Марк Шагал. Последний сон. Рус. Бел
иль рисовать Его — огнем, а не елеем,
иль, снова ощутив себя евреем,
встать на борьбу за род свой, за родню?
Иль волю дать глазам — дать путь слезам,
стекающимся в душу отовсюду?
Нет, не в слезах и трауре прибуду,
не в горе черном приплыву я к вам.
На брег песчаный — со своей невестой
сойду, она вам девою небесной
предстанет: будет тих и невесом
свет юной грезы, мой последний сон.
Перевод с идиша Льва Беринского
***
Ці маліцца Богу, што вёў народ да агню,
ці маляваць Яго — агнём, а не ялеем,
ці, ізноў адчуўшы сябе габрэем,
устаць на барацьбу за род свой, за радню?
Ці волю даць вачам — шлях слёзам час,
якія сцякаюцца адусюль ў душу?
Не, не ў слёзах і жалобе быці мушу,
не ў горы чорным прыплыву да вас.
На берагпяшчаны — са сваёй нявестай
сыду, яна вам паннаю нябеснай
паўстане: будзе ціхі і бязважкі ён
святло юнай мроі, мой апошні сон.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122071503890