Goodbye, My Love, Goodbye...
Goodbye, my love, goodbye...
Любов не обіцяй,
згадай на чужині
мене вже вдалені
близь пальм, а не беріз,
змахнувши рештки сліз -
хай жар навіє знов
тобі мою любов…
Прощай, любов, прощай...
та не відповідай,
коли твій телефон,
плачем порушить сон,
нехай його гудки,
як було у ріки,
несуть в нічний туман
сум через океан …
Прощай, любов, прощай...
Не забувай причал,
тугу охриплих труб
і біль опухлих губ,
як взрізали гвинти
на морі глиб води
і танув день тоді,
як щастя, назавжди...
Прощай, любов, прощай...
Хай чайки закричать,
прискорить час свій плив,
як пароплав відплив,
осиротіє пірс,
зірветься серце вниз…
І порожнеча та
остудить нам вуста...
Прощай, любов, прощай...
Але не заридай,
коли той день мине
згадавши про мене,..
Ти все собі пробач:
за сивину невдач,
за спорожнілий храм,
імлу та холод там...
Прощай, любов, прощай...
Залиш душі печаль,
зім’ятий геть платок
і гіркоти ковток.
Хай буде легким шлях,
та не забудь хоч в снах,
коли роки пройдуть,
що щастя жило тут...
Кохана, прощавай...
Але пообіцяй,
що через сотні літ,
родившись знов на світ,
нам подарує шанс
любов впізнати нас
в блакитності ночей
по кольору очей…
Свидетельство о публикации №122071402155