В тиші під ясними зірками
Я пишу тобі щоденно листи,
Які відправляю хмарками
З дощем до твоєї землі.
Мої думи й солодкі бажання
Омивають ніжне обличчя,
Даруючи щире кохання,
Правда тепер з потойбіччя.
Там, де місячне сяйво,
Де зтираються в пил метеори,
Я без тебе блукаю,
Малюючи небесні узори.
Я посадив в жовтому сонці
Наше кохання, щоб було в теплі,
Відкрий, люба, віконце
Та промені відчуй золоті!
З цим сонячним сяйвом
Я відправив листа,
В якому щербинка кохання
Безмежного мого життя.
Ти без мене ходиш нині
По блакитнозеленій землі,
Малюєш океани сині
Й опустошені на них кораблі.
Ти малюєш сірі тумани,
Що впали ледаче
Між високими горами,
Де струмочок плаче…
Й гострі скелі, що відбивають
Приємне сонячне тепло,
А вночі в собі ховають
Не преборканеє зло…
Я бачу крізь хмарки,
Як сумуєш ти за мною,
Проходять місяці, роки…
Зникає доля за спиною.
Не сумуй за мною
© Copyright: Александр Стихартский, 2022
Свидетельство о публикации №122071101873
Свидетельство о публикации №122071101873
Рецензии