Зустрілися ми в поїзді. Вона
Зі мною поряд бавилася сином,
Як лялькою. Сама, вважай, дитина,
Мале дівча, а вже чиясь жона.
Ця гра невпинна й пестощі невинні
Мене вразили, наче дивина.
Жіноче щастя я збагнув сповна
І захопився нею за хвилину.
Давно було це: вповні злинув рік.
Ми вийшли разом, а надворі слизько.
Я вів її під руку, ніс валізку.
Зустрів нас на пероні чоловік,
Подякував, її з дитям забравши.
І зникли в натовпі вони назавше.
2013
Хвилинне захоплення
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122071003145
Свидетельство о публикации №122071003145
Рецензии