рожеві вітрила на заході сонця, як пісня про давнє
у серця криницях,
як криця захована,
честі водиця,
як вихрі душі,
що спонукує щастя,
бачити землю,
зелені простори,
квітучі узори на кшталт
комашні,
куди подивлюсь я —
на денце, угору,
повсюди мигтіння —
жевріє життя,
у сон перетворює пам'ять минувше,
душа все до схрону бере, пригорта
08.17
10 липня 2022
фантасмагорiя
© Copyright: Гелена Смилянская, 2022
Свидетельство о публикации №122071001611
Свидетельство о публикации №122071001611
Рецензии