Хатина - рукавичка

На маленькому горбочку
Стоїть хата у лісочку,
Хатка з виду невеличка,
А насправді - рукавичка.

Жили там Оксана й Женя,
Діточок була в них жменя,
Бог чотири дав синочка
І одну красуню дочку.

Дружно, весело жили,
Бога славили й були
Всі щасливі і веселі
В невеличкій тій оселі.

Мали пасіку й коня,
Їх любила вся рідня,
Разом в церкву щонеділі
Дружно разом всі ходили.

Але ось година зла
І до них в село прийшла,
Спокій, мир забрала вмить,
Бо війна всіх не щадить.

Стали ревностно молитись,
За країну всю журитись,
Щоб Господь усіх зберіг,
І усім їм допоміг.

Чути вибухи далеко,
В серце вкралась небезпека,
Та сім'я ця не боїться,
Богу стали лиш молиться...

Дзвонить якось їм Світана -
Сеста рідная Оксани,
Каже, що не стало сну,
Чоловік йде на війну,

Двоє діточок маленьких,
Страшно жити, бо близенько
Чути вибухи страшні,
Чи поможете мені?

Як же рідні не поможуть,
Приїзджай скоріше, - кажуть, -
Ось і стало їх у хаті
Десять дружно проживати.

Поділились чим змогли,
Обігріли й почали
Разом Господу молитись,
Жити разом й не журитись,

Що хатина в них мала,
Та прийшла година зла
В ті краї де батько й мама
Проживали у Оксани.

Дзвонять,кажуть, що робити
Скоро будуть нас бомбити,
Ворог сильно наступає,
Нас тут всіх біда чекає.

Їм Оксана: Приїзжайте,
Часу більше там не гайте,
Забирайте сім'ю брата,
Бо родились немовлята,

І сім'я в них молода,
Тож тікайте, щоб біда
Не прийшла у вашу хату,
Будем ми вас тут чекати.

Знов прийшлось їм потіснитись
І чим було поділитись,
Де вже десять проживало
Там п'ятнадцять жити стало;

В тісноті, але в теплі,
Сім дорослих і малі,
В хаті тій гуртом живуть,
Бога славлять й миру ждуть.

У хатинці невеличкій
Мама й тато, й брат й сестрички,
Разом моляться до Бога,
Щоб настала перемога...

  08.06.2022р.