Ольга Заря 2. В чужом уме. Рус. Бел
Мы оба спятили чуть-чуть,
Не зря, вздыхая мило,
Я выворачиваю суть,
Ищу, что память скрыла.
Смотрю на тайные огни
И щурюсь как-то странно,
Попробуй, в душу загляни,
В ней не найдёшь обмана,
Конечно, память не судья,
Когда в ней тонны хлама.
Всё, что забыть хотела я,
Она хранит упрямо.
И ты, любимый, сбереги
Неслышимые звуки,
Запомни, как кипят мозги
И холодеют руки.
Вдохни дрожащий общий стон -
Пронзительно певучий...
Наш диалог разгорячён,
И шепот - сладкозвучен.
Мы, словно лучики во тьме,
В нас главного - чрезмерно...
-Ах, Оля...ты в своём уме?
- Да нет... В чужом, наверно...
"Аліса ў краіне цудаў"
Мы абодва звар'яцелі ледзь-ледзь,
Нездарма, уздыхаючы нямала,
Я выварочваю сутнасць,
Шукаю, што памяць захавала.
Гляджу на таемныя агні
І жмуруся неяк дзіўна з рану,
Паспрабуй, у душу зазірні,
У ёй не знойдзеш зману,
Вядома, памяць не суддзя,
Калі ў ёй тоны хламу.
Усё, што забыцца жадала я,
Яна захоўвае ўпарта драму.
І ты, каханы, зберажы
Нячутныя гукі,
Памятай, як кіпяць мазгі
І халаднеюць рукі.
Удыхні дрыготкі агульны стогн -
Пранізліва пявучы...
Наш дыялог разгарачаны,
І шэпт - мілагучны.
Мы, нібы праменьчыкі ў цемры,
У нас галоўнага - празмеру...
-Ах, Вольга...ты ў сваім розуме?
- Ды не... У чужым, напэўна...
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122070606593