Н.Бидненко
А фінішна стрічка життя
Так близько, що страшно сказати…
І час настає каяття,
І нічого більше чекати.
Не буде щасливих хвилин,
Не буде вже усмішки сонця.
Останній пройде перегін
Мій потяг з розбитим віконцем.
А зайве душевне тепло,
Що я зберігала для тебе,
Піде в атмосферу. Воно
Розтане у безмірі неба.
Й не буде і згадки про те,
Що я існувала на світі…
В душі наче снігом мете
В оцьому пекельному літі.
***
А финиш жизни так близко,
Так близко, что трудно сказать…
И время раскаяния близко
И нечего больше мне ждать.
Не будет счастливых минуток,
Не будет свечения солнца…
Последний пройдёт перегон
Мой поезд с разбитым оконцем.
Избыток тепла что хранила тебе
Уйдёт от меня в атмосферу…Оно
Растает в безмерности неба.
И никто не вспомнит о том,
Что я существую на свете…
В душе словно снегом метёт
В этом адском и знойном лете.
Финишная лента
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122070606018
Свидетельство о публикации №122070606018
Рецензии