Відібрали кохання.
Не дозволили бути щасливою.
Прирекли на повільне вмирання.
Поступитись би їй перед силою.
А вона відповіла піснею.
Материнства не знала.
Снились їй ненароджені діти.
Прокидалась вночі, відчувала:
Туго тугою груди налиті.
І в тузі народжувалися пісні.
Відібрали надію.
Вільній птасі надрізали крила
І від світу відгородили.
Хай марніє, хай тліє, хай скніє.
І крилатими стали пісні.
Потім смерть надійшла
І звільнила від туги і болю,
І безлюб`я взяла,
І бездітність взяла, і неволю.
А пісні залишились.
2013
Зебуннiса
© Copyright: Анатолий Малиновский 2, 2022
Свидетельство о публикации №122070604761
Свидетельство о публикации №122070604761
Рецензии